Тема. Японські народні казки «Момотаро, або Хлопчик-Персик». Національний
колорит японських казок.
Мета: дати поняття
про японську культуру , загальну характеристику японським народним казкам; на
прикладі японської народної казки «Момотаро» розкрити національний колорит
японських казок; удосконалювати техніку
виразного читання, розвивати навички самостійної роботи з текстом казки,
виховувати інтерес до фольклору інших народів.
Обладнання. Ілюстрації до казки, презентація до теми «Культура Японії», музика
Японії
Хід уроку.
І. Організаційний момент.
ІІ Мотивація навчальної діяльності.
Сьогодні ми «помандруємо» до незвичайної країни—
Японії, яку ще називають Країною вранішнього сонця. Говоритимемо ми на уроці про японську
культуру, літературу. Японська народна мудрість говорить: «День без праці— день
без їжі». Тож не будемо марнувати часу.
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІV. Опрацювання нового
матеріалу.
1. Повідомлення підготовлених учнів про Японію
Звучить японська музика
1 учень
Японія розташована на Сході, на 4 тисячах островів
у Тихому океані. Найбільшими є чотири острови: Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоко.
Це країна вулканів — їх там 150, і 40 з них — діючі. Найвища точка Японії —
гора Фудзіяма (Фудзі), яка є її священним символом. У цій державі постійно
відбуваються землетруси (в середньому по чотири поштовхи на день), 10-15 разів
на рік бувають цунамі — великі хвилі (до 10 метрів заввишки), що накочуються на
берег і знищують усе на своєму шляху. На більшій частині території Японії
розташовано гори. Влітку в них жарко, а взимку — холодно. Столиця Японії —
Токіо, в якому проживає 30 мільйонів мешканців. Править країною імператор, а
основна релігія — буддизм.
2 учень
Японія — економічно високорозвинена країна,
посідає чи не перше місце у світі за рівнем розвитку новітніх технологій та
винаходів. Разом із тим японці шанують культуру, традиції свого народу. Навіть
у наш час на роботу вони йдуть в європейських костюмах, а вдома одягаються в
традиційне національне вбрання — кімоно. Тільки в Японії можна бути присутнім
на таких святах, як День милування квітучою сакурою (дикою вишнею), свято
споглядання повного місяця, першого снігу, червоного листя клена або хризантем.
Саме так: «милування осіннім листям» (момідзігарі); «милування місяцем»
(цукімі); «милування тихими снігами» (юкімі); «милування квітами» (ханамі).
Демонстрація малюнку
3 учень
Уже багато сотень років японці влаштовують
для себе незвичайне свято — тя-но ю. Це — чайна церемонія, яка проходить в
особливих будиночках серед саду, щоб людина могла відпочити, облишити
повсякденні турботи і поміркувати, побачити навколо і в собі прекрасне, мовчки
споглядати гармонію світу та чаювати.
Японці уславилися також мистецтвом
ікебани. «Ікебана» — термін, який не перекладається. Означає він традиційне для
японців мистецтво створення художніх композицій. Такими композиціями не
торгують, їх навіть не дарують, а виготовляють лише для себе, для своєї родини.
Ікебану японці виготовляють з бамбуку, гілочок сосни, квітучих гілочок сливи та
сакури (вишні), плодів, насіння, корінців, кори. Обов'язкове правило: до білих
квітів додають червоні, а до червоних квітів — зелені або рослини, я мають
світле забарвлення
4 учень
Японці славляться ще й виготовленням
мініатюрних скульптур «нецке» Спочатку нецке виготовляли як деталь одягу —
брелок, але в кінці XVIII століття цей вид художньої творчості вже перетворюється
на мистецтво. Нецке виготовляли зі слонової або риб'ячої кістки, дерева,
каменю. Зображали вони і мандрівних акторів, і селян, і міських ремісників, а
найбільше — богів, наприклад, бога багатства Дайкоку або бога мудрості
Фукуроку. Схожі нецке виготовляють навіть у нас. Зустрічаються й мініатюрні
зображення тварин, птахів, риб, навіть комах.
Японія
— країна своєрідної, самобутньої культури, досить незвичної для нас,
європейців. Наприклад, оригамі — це мистецтво складання фігурок з аркушів
паперу (бонсай (бансай) — вирощування карликових дерев у горщиках.
5 учень
В японському місті Кіото є незвичайний
сад. На білому піску стоять на певній відстані один від одного 15 чорних
необроблених каменів. Його називають «Сад каміння», «Філософський сад», «Сад
Рьоандзі». Особливість цього саду в тому, що подорожні, монахи, які рухаються
по периметру прямокутника вздовж монастирських стін або галереєю, бачать лише
14 каменів. Один із них завжди залишається невидимим.
Отже, це — символ істини, яку люди шукають
і не можуть знайти, а також натяк на те, що всі люди різні, у кожного своя
правда і до цього слід ставитися з розумінням.
Учитель. Японці
кажуть: вдивляйтесь у звичайне — і побачите несподіване, вдивляйтесь у негарне
— і побачите красиве, вдивляйтесь у просте — і побачите складне, вдивляйтесь у
частини — і побачите ціле.
2. Виразне читання казки.
3. Бесіда з учнями.
Ø Чи сподобалася вам казка? Аргументуйте відповідь.
Ø На скільки частин можна поділити казку?
Ø Хто знайшов великий персик?
Ø Що з ним трапилося?
Ø Розкажіть, як змінюється Момотаро?
Ø Що ми можемо сказати про відносини
Момотаро і дідуся й бабусі?
Ø Як у цьому проявляється культура Японії?
Ø Куди відправився Момотаро? З якою метою?
Ø Що взяв з собою в дорогу?
Ø Хто допомагав Момотаро в боротьбі з
чудовиськами? По що це свідчить?
Ø Про що молили чудовиська у Момотаро?
Ø Як повів себе Момотаро?
Ø Пригадайте
українські народні казки, у яких природа і тварини допомагають герою в боротьбі.
4. Словникова робота
Національний колорит — наявність у творі, сцені чи описі, а також
у мові персонажів прикмет культури певної нації
V. Закріплення знань,умінь, навичок.
2. Завдання
Ø Знайдіть у тексті особливості
японської культури.
Ø Знайдіть засоби створення національного
колориту
V. Підсумок уроку.
Метод «Мікрофон»
Сьогодні на уроці я дізнався…
На уроці мене вразило… сподобалось…
Я хотів би побувати в Японії, тому що…
VI. Домашнє завдання.
Твір-мініатюра «Мої враження від віртуальної подорожі Японією»
Підготувати повідомлення про Китай.
Немає коментарів:
Дописати коментар